Поэтический перевод
«Над озером печали»
Автор Владимир Гусев Тульский
по молитве Николая Сербского
Ранiше зовсiм я життя не знав,
В ночи дивився у велике небо,
Де сяяли замрiянi зірки.
Батьки навчали,
Що земля годує хлiбом.
Минули роки, наче марний cон,
Доки я мрiяв про безсмертя. Синку,
Моє життя, перегорнув листи,
Подарувало Вiчнiстi cторинку.
Воно наповнив вiрою думки,
Омило душу джерелом чудовим -
Я тiльки гість, крокую по путi
Своєму - до небес, к святому Слову.
Та таємниця на долонi Бога.
Лише йому вiдомi всi дороги.
Немає вiчного життя у свiтi тут,
Де народилися, живемо – всi помруть.
Там, в Вiчному вже рiднiї батьки,
Вмирають друзi милиї мої.
На цьому свiтi богатьох нема,
Живих же тугой та печалью обiйма.
Вона завжди крокує поряд з нами,
Бо на землi немає нам причалу.
О мiй Творец! Менi даруєшь свiт,
А на землi панує тлену слiд.
Твоя рука мою тримає душу,
I я твого завiта не порушу,
Я дякую тобi за те що перемог,
Ти Батько мiй, Володар серця - Бог.
Кохання твоє серце зiгрiває,
я твого свiта щедрого бажаю.
Працюю кожен день з своїй душою,
Щоби у Вiчному їй злитися с тобою.
Її покинули вже туга, та печалi.
Я мiцно на землi стою ногами,
Дивуюся творiнням, i зірками,
I моя Вiра кожен день зростає!
Начало:
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Любомир Вавринив - Так пiзно тепер... |  Диана Столярова - Очi |  Бiблiйнi пригоди на небi i на землi (на украинском языке) |  Татьяна Турбина - 13. Я, росiянка, хай не рве терпець... |  Надежда Троян - Пам ятi внука | Москалиця (rtf) |
